ВСІ ДОРОГИ ВЕДУТЬ ДО…ЛЬВОВА

Львів. Площа Ринок

Якщо у світі всі дороги ведуть до Риму, то в Україні до… Львова. Після першого знайомства, ви неодмінно повернетеся сюди знову. Він притягує і ніколи не набридає.

У мене особливі стосунки з містом. Бачила я Львів святково-фестивальний та галасливий, з натовпами туристів та чергами до атракцій. Спокійно-розмірений буденний, коли можна поспостерігати за місцевими жителями. Таємничо-містичний вечірній та безлюдно-сонний ранковий. Квітучий весняний та жаркий літній. Золотий осінній та, нарешті, – зимовий. Але як на диво, такий ж теплий і світлий (з погодою мені повезло: +15 в середині лютого).

Десятки разів гуляла вулицями міста, і щоразу Львів відкривав мені одну із своїх таємниць. В цьому і головна його привабливість: можливість кожного разу відчути його по-іншому і привезти додому відмінні емоції та враження.

Люблю Львів за уособлення старої доброї Європи з нашаруванням українських традицій.

За вдале поєднання історії та новаторського сьогодення. За відсутність крикливої реклами і гармонійне співіснування нового та старого.
Люблю блукати в переплетінні вузьких вуличок, торкатися потертих стін, вдихати запах кави та старих будинків. І годинами розглядати фасади. Ліпнина, мереживні ковані балкончики, візерунки та різьблення практично не повторюються, а кожна кам’яничка – унікальна.

Люблю роздивлятися вітрини магазинчиків, які настільки привабливі і «смачні», що ледве стримуєшся, щоб не скупити весь асортимент.
За концептуальні ресторації, кнайпи та кав’ярні, витримані у одному стилі від фасаду і внутрішнього інтер’єру до меню. Я взагалі у захваті від атмосферних закладів, які дозволяють за один день здійснити мандрівку у часі.
Люблю дзвони костелів та соборів, від мелодій яких настає така легкість на душі, спокій та перезавантаження думок.
За відчуття свободи і можливість вільно фотографувати. Можливо це когось здивує, але існують у нас ще такі міста, де перехожі дивуються людям з фотоапаратом. Я часто ловила на собі прискіпливо-допитливий погляд, чула репліки типу «журналістка» і «що ти там назнімала». У Львові все по-іншому. Нікому не має діла, де і що ти фотографуєш. Скільки разів по колу обходиш один і то й же будинок, якої величини у тебе фотоапарат. В цьому плюс туристичних міст, що тебе просто сприймають як «туриста» без зайвих запитань.
Люблю його за невичерпне натхнення та мистецьку атмосферу. Тут хочеться творити, креативити та вбирати всіма фібрами особливу енергетику міста.

У кожного свій Львів. А який Львів у вас?

ВАМ ТАКОЖ СПОДОБАЄТЬСЯ

comments powered by HyperComments