БУДАПЕШТ ЗА ОДИН ДЕНЬ

Будапешт ніколи не фігурував у моєму тревел-списку. Я довго не включала його у свої маршрути подорожей Європою, а із визначних пам’яток могла лише пригадати панораму Парламенту над Дунаєм та Цепний міст.

Все змінилося після одного літнього дня 2014 року. Тоді відбулося щось магічне, і я несподівано для себе відкрила спокійну та витончену красу міста.

Будапешт можна сприймати як менш пафосну версію Відня, вбачати у червоних дахах Прагу, проспекти та площі порівнювати з вулицями Парижа. Але поступово, крок за кроком, стає зрозуміло: місто маю свою власну індивідуальність та неповторний шарм.

Він настільки багатогранний, що і тижня не вистачить, щоб обійти всі його принади. А коли у розпорядженні всього лиш один день, то прийдеться вибирати: куди зазирнути сьогодні, а що залишити на потім.

Мій Будапешт можливо вас не здивує. Під час першого знайомства важко оминути туристичні місця. І чи варто це робити? Всі ці палаци, церкви, квартали, знакові місця, що стали візитівками міста – невід’ємна частина його історії та культури. Це те, що разом із людьми, гастрономією формує його обличчя та унікальну атмосферу.

Важливо не те, наскільки оригінальними у мене вийшли фотографії і чи я зуміла зійти з туристичного маршруту. Важливий момент зустрічі з новим містом, емоції та відчуття. Мої власні відкриття та спогади, які я забрала з собою. І якими сьогодні хочу поділитися з вами.

Моя прогулянка Будапештом розпочалася зі сторони Буди, на схилах якої розкинувся середньовічний фортечний квартал. Саме тут у переплетінні старовинних вуличок, на мініатюрних площах та у межах оборонних стін королівського палацу зароджувалася історія міста.

Перше, що привертає увагу – білі стіни Рибацького бастіону та вежі готичної церкви Матяша. Я звикла до сіро-коричневої готики, яка приголомшує своєю величністю та монументальністю. Церква Матяша ламає всі стереотипи. Вона вражає своєю вишуканістю та тендітністю, білосніжною мереживною ліпниною, мозаїчним дахом та гостроверхими шпилями.
Рибацький бастіон не менш привабливий. Побудований спеціально для архітектурного фону святині лише на початку ХХ століття, він відмінно виконує свою роль. Здається, що вони існують разом вічність, розділивши на двох всі перипетії бурхливих часів.
З галерей бастіону відкривається прекрасний вид на Дунай, нереально красиву будівлю Парламенту та елегантні райони Пешта. 

В глибині історичної Буди чекає розмаїття будинків з барочними різнокольоровими фасадами. На деяких з них можна побачити збережені елементи середньовічної архітектури. І що цікаво, гуляючи по кварталу, я не знайшла двох однакових споруд!

В районі президенської резиденції (палац Шандора) брущаті вулиці виводять на простору площу, з якої з одного боку видно зелені пагорби Буди, а з іншого – рівнинний Пешт. І перед очима виникає Королівський палац.Весь комплекс підкупляє вишуканою стриманістю та відсутністю надмірного декорування.

Звідси відкривається не менш приваблива панорама на протилежний берег Дунаю та череду мостів, кожен з яких – справжній витвір мистецтва.

При бажанні можна відвідати один із музеїв, розміщених у стінах палацу. Або ж посидіти у тіні дерев, слухаючи дзюрчання фонтанів. Я обрала зустріч з іншим Будапештом.Перш ніж перейти Цепний міст і поринути у вир сучасного, динамічного міста, варто зблизька подивитися на Парламент.

Найкраще це зробити, прогулявшись вздовж набережної. Оцінюючи масштаби будівлі зі сторони Буди, не прийдеться постійно закидати голову у верх. Бо він нереально великий. Аж дух захоплює!

Опинившись на іншому березі, одразу включаєшся у шалений ритм Пешта. Саме тут можна в повній мірі насолодитися архітектурним розмаїттям міста, відвідати собор Святого Іштвана, помилуватися розкішними палацами і прогулятися по місцевих «Єлисейських полях» – проспекту Андраші.

Головна вулиця Будапешта виводить прямо на площу Героїв. Але, щоб ви розуміли, це майже 3 км! Якщо у вас всього лиш один день, то раджу скористатися метро. Ви не тільки скоротите шлях, але й прокатаєтеся на найстарішому метро континентальної Європи. На жаль, фотографій самої станції у мене не має, зате зберігся квиточок.

Район площі Героїв має свою передісторію. Ви тільки уявіть собі, що для святкування 1000-ліття з дня народження угорської нації спеціально побудували площу, замок та облаштували парк! В результаті маємо можливість побувати у своєрідному музеї історії нації під відкритим небом.

В нішах монументу на площі знаходяться скульптури князів, королів та державних діячів, які внесли неоціненний вклад у розвиток Угорщини.

Далі розкинувся парк Варошлігет зі знаменитим замком Вайдахуняд. Він являє собою еклектичну інсталяцію більше 20 визначних споруд Угорської імперії.

Шлях до замку, фасад якого імітує фортецю Корвінів біля містечка Хунедоара (нині Румунія), лежить через середньовічний міст. 

При вході зустрічає точна копія Якської готичної каплички.

А далі – барочний пишний палац і ренесансні прибудови. Сказати, що я була вражена – це нічого не сказати. Такої оригінальної демонстрації архітектурних стилів країни я раніше не бачила.Сам парк, в якому розмістилися старовинні купальні Сечені, зоопарк, ігрові майданчики та декілька ставків – дуже мальовниче місце.

Тут можна покататися на катамарані, влаштувати пікнік, погодувати качечок або спробувати перетнути озеро по бетонному вузенькому парапеті (на якому я стою на фотографії нижче). Я так і не зрозуміла, чи людям забракло екстриму чи це така місцева забава, але сновигали вони туди-сюди весь час. 

А моя прогулянка добігла кінця… Будапешт виявився таким різним, але водночас зумів гармонійно поєднати старе та нове у суперсучасний, неповторний ансамбль. Тому я не прощаюся, а лише кажу «До побачення!». І обов’язково повернуся!

А яке враження на вас справив Будапешт?

ВАМ ТАКОЖ СПОДОБАЄТЬСЯ

comments powered by HyperComments