ЛЮБЛЯНА: ЕКСПРЕС-ПРОГУЛЯНКА

Наше з подругою знайомство з Любляною було настільки коротке, що, здавалося б, і нічого пригадати. Але особисто мені містечко дуже сподобалося і з перших хвилин зачарувало, залишивши по собі приємні згадки та бажання приїхати сюди знову.

Під час подорожі до Італії, ми проїжджали Словенію транзитом і зробили зупинку в столиці на декілька годин. Якщо точніше, то всього лиш на три годинки. Що таке ТРИ ГОДИНИ для нового міста, навіть такого компактного як Любляна? Що робити? Куди йти? Варіанти на ваш смак.

Можна приєднатися до туристичної групи і послухати «вікіпедію» у виконанні гіда. Або ж одразу віднайти перший ліпший ресторанчик і обмежитися дегустацією місцевої кухні. А можна створити такі спогади про місто, щоб захотілося повернутися. Без обмежень часу. Без поспіху. На цілий вікенд. Розказати як? Тоді вирушаймо на експрес-прогулянку по Любляні.

Найкращий спосіб скласти уявлення про місто – подивитися на нього з висоти. Далеко йти не прийдеться. У самісінькому центрі знаходиться ідеальний оглядовий майданчик – Люблянський Град.

Щоб зекономити час, ми піднялися у замок на фунікулері (Krekov trg) і вже за декілька хвилин опинилися у самому серці Граду. Звідси відкривається панорама на всю Любляну, оточену передгір’ям Юлійських Альп. Виявляється вона настільки маленька, що видно її межі.

Ось спальні райони з типовими багатоповерхівками, а там труби якогось заводу. Увагу привертає місцевий хмарочос зі смішною назвою «Неботичнік». Серед дерев проглядаються червоні дахи будинків та вузенькі вулички Старого міста. Детальніше їх можна роздивитися з башти замку.

Зробивши пам’ятні знімки, ми спустилися мальовничою лісовою стежиною вниз. І вирушили на пошуки казкового Дракона – символу Любляни.

Дорога пролягала через колоритний ринок (Vodnikov trg), прилавки якого гнулися від соковитих та стиглих фруктів, словенських наливок та делікатесів. Ну як тут можна було встояти і не накупити персиків?

Віднайти Дракона (і не одного, а цілих чотири) виявилося зовсім не складно, адже вони прикрашають один із мостів через Любляницю. Дракончики – дуже позитивні, милі та мультяшні.

Прогулюючись вздовж річки в бік Потрійного мосту, ми натрапили на площу Прешерна з її цікавими будиночками і Францисканською церквою.

А перейшовши міст, опинилися на найстарішій вулиці Любляни – Міській площі з Ратушею та фонтаном Трьох рік.

Ряди будинків, ніби склеєних між собою, створюють своєрідний архітектурний ансамбль Старого міста. Лише за кольором та оздобленням фасаду, формою даху можна вирізнити один будинок від іншого. Поміж ними трапляються вузенькі аркові переходи, що ведуть на набережну.

А набережна Любляниці майже весь рік потопає у зелені. Біля води розмістилися численні столики кав’ярень та ресторанчиків. Найкраще місце, щоб почастувати себе смачним обідом чи просто випити кави.

Ми ж заради замку та довшої прогулянки відмовилися від повноцінного обіду, перекусивши кусочком піци в «Pizzeria Ljubljanski Dvor». Допомагали нам місцеві горобчики! ☺

Звичайно, ми побачили далеко не все. Але за декілька годин, нам вдалося найголовніше – відчути особливу атмосферу міста. І тепер, коли я згадую Любляну, мимоволі переношуся туди і…

Милуюся річковими трамвайчиками, що пропливають мимо. Чую мелодійні звуки акордеону вуличних музикантів. Дивлюся, як неспішно прогулюються закохані пари, тримаючись за руки. Обертаюся на сміх дівчинки, яку тато вчить кататися на велосипеді. Вихоплюю поглядом усміхнені обличчя. І усвідомлюю, що посміхаюся у відповідь…

Любляна запам’яталася мені такою. І я обов’язково туди повернуся. Сподіваюся, і вас надихну на подорож!

ВАМ ТАКОЖ СПОДОБАЄТЬСЯ

comments powered by HyperComments