ВЕСНЯНИЙ УЖГОРОД

На календарі перше березня, а повітря все більше наповнюється ароматами весни. Тому сьогодні пост про весняний Ужгород і нашу з подругою минулорічну експедицію під кодовою назвою «сакури».

Ужгород і сакури, сакури і Ужгород. Ці два слова вже як синоніми. Де в Україні можна побачити сакури? В Ужгороді. Куди поїхати на вікенд весною? В Ужгород! Там ж якраз сакури цвітуть. Знайоме? Ось і у мене це місто протягом багатьох років стійко асоціювалося лише з пухнастими квіточками.

А коли при плануванні квітневої міні-відпустки вибір впав на Закарпаття, ми просто не могли оминути Ужгород і його весняну «родзинку».

В передчутті пригод уява малювала прекрасні алеї, окутані рожевим цвітом. І не без допомоги гуглу, який постійно видавав зображення справжнісіньких квітучих коридорів та тунелів.

А в результаті вийшло, як у типових фотожабах «очікування-реальність». Ні, сакури ми бачили. Вибираючи фотографії для посту, я виявила, що мій Ужгород – це суцільні сакури. Ні одне дерево, ні одна квіточка не залишилася без моєї уваги і об’єктиву камери.

Але те, що було названо «алеєю» – звичайні групові насадження дерев, які зустрічаються на окремих вулицях міста. Ніяких тобі омріяних рожевих коридорів та тунелів.Так як же виглядають насправді ті сакури, які прославили Ужгород на всю країну? Здаю всі «секретні» місця.

На вулицях Ференца Ракоці та Довженка ми знайшли найбільше скупчення дерев. Будинки просто потопали у рожевому цвіті. Як і численні автомобілі, припарковані вздовж тротуарів.

На  площі Пушкіна – одне розлоге дерево з великими пухнастими квітами. Улюблениця туристів. Сфотографована зі всіх боків та ракурсів.

А от молодесенькі насадження на Православній набережній мають всі шанси отримати через декілька років статус «Алеї сакур». Коли дерева окріпнуть та підростуть. Зате зараз ніжні та тендітні квіти можна сфотографувати зблизька, і навіть понюхати (здається вони не пахнуть, бо ніякого аромату я не відчула).

Окрім сакур в Ужгороді можна знайти багато чого цікавого. І зараз я розкажу, що неодмінно треба зробити в місті, крім полювання на сакури, щоб подорож стала довершеною.

ПРОГУЛЯТИСЯ ПО ІСТОРИЧНОМУ ЦЕНТРУ

Тут є ряд пішохідних вуличок і провулків, подекуди з обшарпаними та занедбаними будинками. Склалося враження, що місту не вистачає господаря. Але може варто сприймати це як місцевий колорит без якого Ужгород не був би Ужгородом?

ПРОДЕГУСТУВАТИ ЗАКАРПАТСЬКУ КУХНЮ

Ми були у Коморі на вулиці Корзо та спробували традиційні закарпатські страви: рокот-крумплі та кремзлики з грибами.

ПОМИЛУВАТИСЯ ВОДАМИ УЖА

Найкращий панорамний майданчик – набережна Незалежності з прекрасною липовою алеєю. Височенні дерева створюють затінок та рятують від спеки, а численні лавочки запрошують перепочити.

ЗАГЛЯНУТИ У ЗАМОК

Чому лише заглянути? Власне Ужгородський замок – це типова для Західної України оборонна споруда. Але якщо ви хочете відвідати одну із експозицій музею чи спробувати закарпатські вина у замковому підвалі, однією годиною ви не обмежитеся.

ПЕРЕНЕСТИСЯ У ЧАСІ 

Своєрідною «машиною часу» слугує Скансен просто неба. Музей народного побуту та архітектури розмістився біля замку, і настільки мені сподобався, що став найяскравішим враженням від відвідин Ужгорода. Всі будинки, вулиці, церква гармонійно взаємодіють між собою і складають компакте та затишне закарпатське село XVIII-XIX століття.
Раз вийшов такий весняний пост, то ось вам ще гліцинії, магнолії та одне лимонне дерево.

ВАМ ТАКОЖ СПОДОБАЄТЬСЯ

comments powered by HyperComments