РИМ, AMORE MIO

А у вас є місто, яке хочеться побачити хоча б раз у житті? Куди прагнеш повернутися? Місто-мрія? Місто-натхнення? Місто, яке запало в душу та не відпускає? У мене – це Рим!

Здається, я завжди мріяла про Рим та Італію. Ще з дитинства зачитувалась книгами про таємниці древніх цивілізацій. Передивилася, мабуть, усі фільми, де згадувався Рим. Мене заворожував геній людської думки, що втілився при будівництві Колізею, Пантеону, акведуків… Я знала, що рано чи пізно я неодмінно відвідаю одне з найвидатніших міст нашої планети і доторкнуся до витоків історії.

Моя мрія втілилися у життя рівно два роки тому. Але я досі пам’ятаю те неймовірне передчуття великої мандрівки. Пам’ятаю, як ми з подружкою зідзвонювалися і кричали одна одній у слухавку: «Не можу повірити! Ми їдемо до Італії! Ми побачимо Рим!».

Як читала путівники, форуми та тревел-блоги, по піщинках збираючи інформацію про визначні пам’ятки. Складала власні ТОПи та списки цікавих місць. Вивчала карту, подумки прокладаючи маршрут. Пам’ятаю, як ми пізно ввечері в’їхали до Риму і ще довго не могли заснути, мріючи про майбутню прогулянку… 

А плани на два дні у нас були «наполеонівські»! Одразу зазначу, що реалізували ми далеко не все. А деякі пункти, я б зараз просто пропустила, залишивши на більш тривалу поїздку ☺ Але все приходить з досвідом.

Рим зустрів нас сонцем, посмішками та типово італійським привітанням: «Ciao, Bella». Озброївшись гарним настроєм, ми розпочали свою прогулянку із площі Пополо. Цікаво було спостерігати, як прокидається місто: відкриваються магазинчики на віа Кондотті, італійські чоловіки в ділових костюмах поспішають на роботу, мимо пролітають веспи, студенти розслаблено сидять на клумбах біля Академії мистецтв на віа ді Ріпетта.

Вузенькими вуличками дійшли до площі ді Спанья, яка потопала у будівельних лісах. Як потім виявилося, практично всі пам’ятки, які очолюють різноманітні ТОПи, були на реконструкції. Тому ми не кинули монетку до фонтану Треві, не посиділи біля знаменитої Баркаччі і не зазнімкували Колізей зі сторони віа Форі Імперіалі. Цей факт дещо сплутав наші плани ☺ Але у цьому весь Рим. Закохує у себе, підкидаючи щоразу неприємні «сюрпризи»! 

Черговим таким «сюрпризом» була величезна черга до музеїв Ватикану, яку ми мужньо пройшли десь за 2-3 годинки ☺

Невеличка рекомендація. Не ідіть у музеї Ватикану, коли у вас недостатньо часу. Так, там ви побачите справжні скарби епохи Ренесансу та знамениту Сікстинську капелу. Так, ви зможете похвалитися перед друзями. Але у результаті, пройшовши галопом по лабіринтах численних залів в шаленому потоці туристів, ви вийдете вражені, стомлені та з повною «кашою» у голові.

Якщо дуже хочеться побачити оригінальні твори митців Відродження, відвідайте один із храмів Риму. Саме там ховаються справжні шедеври, які за своєю красою та значенням не поступаються експонатам музеїв.

Якщо ж музеї – неодмінний пункт вашого візиту у Рим, то не робіть, так як ми! ☺ Купіть квиток заздалегідь на сайті Ватикану, щоб зберегти дорогоцінний час. І одразу ідіть у ті зали, що вас цікавлять. Не блукайте безцільно. Музеї просто величезні, і навіть дня не вистачить, щоб оглянути все!

А все інше було, як у казці. Ми милувалися творіннями Берніні на площі Барберіні. Пили еспресо біля стойки бару, як справжні італійки. Бачили, як сонце ховалося за куполом собору Святого Петра. Сиділи на набережній Тибру біля Замку Святого Ангела, насолоджуючись вечірньою прохолодою. Пили вино. Сміялися. Вбирали всіма фібрами богемну атмосферу площі Навона. Дивилися на Колізей в світлі вечірньої ілюмінації, затамувавши подих.

Від величі та неординарної краси Риму крутилася голова. Від захвату я навіть злегка оніміла. Здавалося, що це сон. І якщо, я скажу хоч слово, то чари розвіються і я опинюся на своєму дивані всього лиш з книгою в руках. Але все було реальним: і Рим, і я у Римі…

Другий день ми розпочали з відвідин собору Святого Петра. Напередодні ми так туди і не потрапили. Черга тягнулася до самого виходу із міні-держави! Тому ми вирішили спробували удачу з самого ранку, і не прогадали. Людей значно менше, а черга долається за 15-20 хв.

Внутрішнє оздоблення базиліки вражає з перших секунд. Однозначно, її потрібно побачити усім хоча би раз у житті. Неперевершений купол Мікеланджело, розписні стелі, реалістичні скульптури, знаменита П’єта…Він величезний! Відчуваєш себе малесенькою частинкою окремого Всесвіту, яку допустили до великого таїнства.

Після Ватикану ми пішли у район Пантеону. Побачили як промінь сонця проникає через отвір античної споруди, наповнюючи світлом весь простір. Поблукали римськими двориками. Посмакували Маргаритою в затишній тратторії «МонтеКарло» на віа Віколо Савеллі. Навчилися пити воду із фонтанів.☺

Другу половину дня ми провели в районі Колізею та Римських Форумів, зустрівши захід сонця на площі Бокка Веріта.

Невеличка рекомендація. Не ідіть в Колізей та Форуми заради «галочки». Іти в середину варто тоді, коли є певне уявлення про історію античного Риму, коли цікаво побачити де саме зароджувалася одна із великих цивілізацій світу і вершилися долі людей.

Без знань (чи гіда) та хорошої фантазії важко буде уявити, що ці білосніжні колони – залишки Храму Вести. Ось та колонада в іонічному стилі (яка фігурує майже на всіх фотографіях туристів) – древній храм Сатурна, де знаходилася скарбниця Риму. А дорога, де зараз розгублено топчуться туристи – знаменита Віа Сакра.

Якщо вам ці назви та історичні факти ні про що не говорять, не витрачайте дорогоцінний час на блукання серед руїн. Краще подивіться на панораму древнього міста із майданчика Капітолію, зробіть декілька пам’ятних фотографій і з чистою совістю відправляйтеся на аперитив в найближчу тратторію.

Особисто мені було дуже цікаво. Я ще той історик в душі☺ А от моя подруга пішла всередину тільки заради мене. Здається, їй ті руїни після насичених днів вже ні чим не відрізнялися від інших, що ми бачили (Лєна, якщо ти це зараз читаєш, пробач ☺).

А взагалі Рим – дивовижне місто! Його важко зрозуміти і сприйняти одразу. Але й важко не полюбити з перших кроків. Перед поглядом відкривається не одне місто, а цілий комплекс міст: Рим античний, Рим папський, Рим бароко, які змінюють один одного, переплітаються між собою, проникають у Рим сучасний, та створюють цілісний, гармонійний та неперевершений ансамбль.

Час відчувається буквально на фізичному рівні, а дух вічності проникає до глибин душі. Постійно здавалося, що ніби проходиш крізь часовий портал, однією ногою стоячи в одній епосі, а другою в абсолютно іншій.

Рим хочеться пізнавати без поспіху та метушні, смакуючи кожну деталь. Коли перші емоції та враження пройшли, розумієш, що у Римі потрібно дивитися на Рим. Бо Рим – це не тільки Колізей, вишукані базиліки, грандіозний Пантеон та барочні фонтани.

Це теракотові стіни, обвиті дівочим виноградом. Лабіринти брущатих вуличок. Балкони, що потопають у квітах. Товстенькі чайки на набережній Тибру. Ліниві та ситі котики, що сплять на древніх руїнах. Це мила бабуся, що підказує дорогу. Колоритний продавець, що відрізає шмат свіжого сиру Ементаль. Це шалений рух без правил на дорогах. Японці з парасольками. Натовпи туристів. Непримітні дворики, де ні душі. Це життя, яке є прямим нащадком великої історії. І так приємно стати частиною його, хоча б на декілька днів.

ВАМ ТАКОЖ СПОДОБАЄТЬСЯ

comments powered by HyperComments